Рак шийки матки ІІ–ІІІ стадій: хіміопроменева терапія, контроль ефективності та подальша консервативна чи хірургічна тактика

Опис

Місцево-поширений рак шийки матки залишається однією з найбільш складних проблем сучасної онкогінекології, а результат лікування значною мірою залежить від точного стадіювання, оцінки ураження регіонарних лімфатичних вузлів, правильного планування та своєчасного проведення радикальної терапії. Сучасний стандарт передбачає комплексний підхід із застосуванням хіміопроменевої терапії та брахітерапії, водночас нові результати клінічних досліджень розширюють можливості системного лікування окремих груп пацієнток. Саме тому особливої актуальності набувають питання персоналізації терапії, дотримання оптимальних строків і доз лікування та правильного відбору пацієнток для нових терапевтичних стратегій. Під час заходу учасники розглянуть повний клінічний маршрут пацієнтки з раком шийки матки II–III стадій — від стадіювання та формування груп ризику до оцінки відповіді на лікування і вибору подальшої тактики. Особливу увагу буде приділено сучасним принципам хіміопроменевої терапії та адаптивної брахітерапії, новим можливостям системного лікування, контролю ефективності терапії та диференціації постпроменевих змін і залишкової пухлини. Окремо будуть розглянуті показання до біопсії та salvage-хірургії, подальше спостереження, лікування віддалених наслідків терапії, реабілітація та збереження якості життя пацієнток.

Програма

1. Стадіювання раку шийки матки II–III стадій та формування груп ризику. Практичне застосування FIGO/TNM, роль МРТ малого таза, КТ та ПЕТ/КТ, оцінка тазових і парааортальних лімфатичних вузлів; як результати обстеження визначають обсяг лікування. 2. Сучасний стандарт радикальної хіміопроменевої терапії. Дистанційна променева терапія з одночасним щотижневим введенням цисплатину, показання до опромінення парааортальної зони та принципи персоналізації лікувального поля. 3. Брахітерапія як обов’язкова складова радикального лікування. МРТ/КТ-керована адаптивна брахітерапія, вибір внутрішньопорожнинної або комбінованої внутрішньопорожнинно-інтерстиціальної техніки, цільові дози та обмеження для критичних органів. 4. Як не втратити ефективність лікування: строки, дози та контроль якості. Значення завершення повного курсу хіміопроменевої терапії та брахітерапії протягом приблизно 7–8 тижнів, наслідки перерв і неповної реалізації запланованого лікування. 5. Нові можливості системної терапії при місцево-поширеному процесі. Дані досліджень KEYNOTE-A18 та INTERLACE: додавання пембролізумабу до хіміопроменевої терапії й індукційна хіміотерапія карбоплатином/паклітакселом; критерії відбору пацієнток та невирішені питання впровадження. 6. Які підходи не повинні застосовуватися рутинно. Результати дослідження OUTBACK, місце ад’ювантної хіміотерапії після завершення хіміопроменевого лікування та причини відмови від необґрунтованої ескалації терапії. 7. Контроль ефективності після хіміопроменевої терапії. Оптимальні терміни клінічного огляду та візуалізації, роль МРТ і ПЕТ/КТ, використання того самого методу, що й до лікування; особливості інтерпретації постпроменевих змін. 8. Неповна регресія чи залишкова пухлина: алгоритм прийняття рішення. Коли доцільне динамічне спостереження і повторне обстеження через 2–3 місяці, коли потрібна біопсія та чому ранні постпроменеві зміни не слід автоматично вважати персистенцією раку. 9. Консервативна чи хірургічна тактика після лікування. Чому планова «завершальна» гістеректомія після повноцінної хіміопроменевої терапії не є стандартом; показання до salvage-гістеректомії, радикальних резекцій або екзентерації при гістологічно підтвердженому локальному залишковому чи рецидивному процесі. 10. Подальше спостереження та якість життя пацієнток. Графік follow-up, клінічні ознаки рецидиву, ведення урологічних, гастроінтестинальних, сексуальних і лімфатичних ускладнень, реабілітація та роль мультидисциплінарної команди.

Участь

Увійдіть, щоб зареєструватись.